«Живий засів» Віктора Абузярова

31 жовтня, в ніжинській книгарні «Масква» відбулася презентація документального фільму «Живий засів» Віктора Абузярова, знаного режисера- документаліста, письменника, автора понад десяти книг, лауреата конкурсу «Коронація слова-2009». Фільм був знятий у минулому році. Як каже сам Віктор Харитонович, створювався він як скромне намагання подолати безпам'ятство. Адже в основу фільму покладені спогади про талановитого скульптора і поета із мальовничого села Сокиринці – Миколу Харченка. Нагода поспілкуватися з режисером та письменником випала одразу після презентації.

 – Вікторе Харитоновичу, Ви говорили що є уродженцем села Антропшино Ленінградської області, що Вас пов'язує з Ніжином?

  – З цього міста мої батьки. Тікаючи від Голодомору, вони переїхали в Росію, де народився я. Взагалі з Ніжином мене багато що пов'язує. Я тут вчився в університеті, тут я жив і живу. Я люблю це місто.

  – Коли Ви почали свій творчий шлях,  відчули потяг до творчості?

  – Ще на студентській лаві, у Ніжинському педінституті. Я тоді відвідував літературну студію, яка діяла при вузі. Саме там часто читав свої новели. До речі, разом зі мною в групі вчився, відомий письменник Євген Пилипович Гуцало, щоправда згодом нас розділили.

   – Які сюжети переважають у Вашій творчості?

   – Ну насамперед, кохання, як не як, також війна, людина на війні. Адже саме в умовах війни почуття людини оголюються, вона проходить тяжкі випробування, і її можна побачити без масок, такою якою вона є насправді. Саме ці, ключові сюжети я намагаюся розкривати у своїх творах.

    –  Що слугує джерелом натхнення для Вас?

    – Доволі важке питання! Надихає багато чого. Природа сама по собі надихає. Людина, надихає, яка народжується для життя, для діяльності, для кохання. Сам по собі процес самоусвідомлення світу, всього того, що  у ньому відбуваються, є джерелом натхнення.

     – Розкажіть, як проходила роботу над фільмом «Живий засів»?

     – Все проходило дуже цікаво і захоплююче. Адже ми з творчою групою завітали до Сокиринців, дуже красивого села, на батьківщину мого товариша, і неймовірно талановитої людини Миколи Харченка. Спілкувалися з багатьма мешканцями села, хто знав цю незвичайну людину. Вражає те, що майже нічого не змінилося після мого останнього візиту сюди, тільки люди постаріли, на жаль. Зйомки відбувалися в минулому році, монтаж проходив  у цьому. Наша команда залишилася задоволена всім процесом і своєю роботою.

     – Які плани маєте на майбутнє?

     – Маю дуже багато ідей, як письменницьких так і режисерських. Перш за все планую реалізувати фільм.

     – Дякую за розмову. Бажаю Вам побільше творчої енергії, для реалізації всього задуманого.